День Героїв – це можливість вшанувати пам’ять загиблих Героїв української нації за Свободу Держави Україна,і подякувати героїчному подвигу живих, незламних Воїнів – захисників і захисниць України у незламній боротьбі проти агресора рф.
Героїв України крізь покоління об’єднує праведна любов до рідної Української землі. Любов, що більша за земне життя.
20 травня у форматі патріотичного діалогу “Герої української нації” відбулося глоріанське онлайн-рандеву “Герої української нації” за участі славного воїна Збройних сил України Богдана Мокрицького, випускника ХНУ (“Економічна кібернетика”), соліста СЛТ “Глорія” ХНУ.
Кожен глоріанець поділився своїми родинними переказами про героїчних предків рідного краю. Відбулася відверта розмова про легендарних людей України – героїв національно-визвольних рухів: Петлюру, Махна, Бандеру.
Глоріанці-науковці свідомі того, що для успішної популяризації української історії, мови, культури потрібне і глибинне знання витоків національної пам`яті. І саме імена Мазепи, Шевченка, Махна, Петлюри, Бандери стали іменами спочатку Українського руху, Української держави, згодом – українського народу. З іменами видатних українців асоціювалася українськість.
На онлайн-зустрічі про українського державного, військового, політичного діяча, публіциста, літературного і театрального критика, засновника Українських збройних сил Симона (Семена) Петлюру та його неоціненний внесок у розвій національно-визвольних змагань розповіла Таїсія Коваль. Зокрема, закцентовано на тому, що Петлюра керував Українською державою у найважчий період її існування. Як засновник українського війська, що захищало Україну від більшовиків, Петлюра, очолюючи згодом Державний центр Української Народної Республіки за кордоном, зберіг державницьку традицію. Українська державність була відновлена. 1992 року клейноди й символи влади першому президенту незалежної України Леоніду Кравчуку передав президент УНР в екзилі Микола Плав’юк.
СИМОН ПЕТЛЮРА – УКРАЇНЕЦЬ, який вчить боротися за Україну з вірою у її Державність. Інтерактивно було проаналізовано вибрані сентенції Симона Петлюри, зміст яких переконує сучасників у безаперечній актуальності і геніальності багатогранної духовної спадщини Симона Петлюри та її цінності як для особистісного зросту, так і формування національної свідомості..
СЕНТЕНЦІЇ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
Про російську пропаганду. «Зовнішнім показником зростаючої сили українства є цькування його, що йде crescendo з боку націоналістичних кіл Росії. На українстві починають робити кар’єру, його спотворюють, вигадують про нього всякі нісенітниці. Вже народилася ціла група «україноборців», що мріють про авреолю «рятівників вітчизни». Ця каламуть завжди супроводила великі історичні рухи, обляпуючи їх своїми брудними бризками, але вона не в силі остаточно заплямувати ті чисті цілі, що виходять з глибини життя».
Про народ. «У мене немає розчарування ні в нашому народі, бо він є такий, яким його зробили обставини, часом сильніші од нього, ні в його здатності до самостійного життя, бо ця здатність буде розвиватись і зміцняти його».
Про театр. «Кажуть, що театр завше буде об’єктивним покажчиком артистичного розвитку і артистичних настроїв нації в кожний певний момент її історії. Коли це вірно, ми прийдемо до дуже невтішного висновку: артистичний розвиток нашого народу стоїть ще на досить елементарному ступені, не вище і не нижче, очевидно, як і артистичний розвій майстрів драматичної штуки».
Про українську критику та журналістику. «Закоханими очима вони [критики] дивляться на розвиток українського слова і в своїй закоханості стоять на «мертвій точці», маючи сили тільки хвалити це слово, а не допомагати його внутрішньому зростові, його науковому зміцненню. Для них досить, щоб якась стаття з’явилась у «одинокому» українському журналі, щоб признати її «цінною» і «цікавою», бездоганною з наукового боку, а авторові її видати патент на фахового літератора, що має навчати читача та вказувати йому шлях до розвитку і науки. Хай автор цей зовсім не одповідає своєму призначенню, хай у нього трапляються грубі помилки, хай він потребує допомоги, вказівок, — критик […] не скаже, що автор той взявся не за своє діло, не виправить йому помилок, не поможе йому необхідними вказівками — порадами, бо він знає сам менше од автора. Він знає тільки одно: хвалити! І цим він шкодить молодим українським журналістам. Призвичаївшись до похвали, вони проймаються її отруйним духом, не ростуть, як журналісти, а каменіють…»
Про роль Тараса Шевченка в літературі. «Із Шевченком пов’язана уся новіша українська література, і якщо говорити про її демократичну тенденцію, як про головну ознаку, що вирізняє її з ряду інших, про її перейнятість дійовою любов’ю до народніх мас, то джерелом цього буде той самий Шевченко, і шевченківський первень у цій літературі позначить початок руху, протесту в ім’я свободи й відродження людини,— відродження можливого і здійсненного у великому колективі людей, об’єднаному солідарністю, але соціяльно пригніченому».
Про себе та нащадків (у листі до генерал-хорунжого армії УНР Миколи Удовиченка). «Що було чи є в моїй особі, в моїй діяльності негативне, те треба так і освітити, не замазувати, а на світло денне витягти. Коли Ви знайдете щось в моїй діяльності доброго слова варте, то і тут будьте вірним правді, своїй власній совісті. Не прибільшуйте, але і не зменшуйте. Залишайтеся вірним правді, як Ви її розумієте. Хочу тут тільки одне зазначити. Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь, бо маю в Бозі надію, що мене і мою діяльність пізніш краще і вірніше зрозуміють, як сучасники»
Про майбутнє України. «Я вірю і певний, що Україна, як держава, буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державности стелиться через Киів, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами»
.
Землячка Нестора Махна Анна Романенко захоплюче розповіла про прославленого національного героя України. Легендарний Нестор Махно, на думку дослідників, є суперечливою постаттю. Потужний воєначальник, проте незрілий політик і будівничий своєї анархічної держави. Проте в памяті українців Махно залишається сміливим українським парубком, який щиро відстоював українських селян, замріяних у справедливе майбутнє. Цікавим для глоріанців виявився і той факт, що юнаком Нестор розмовляв російською мовою, проте у зрілому віці у автоспогадах зазначив: «Про одне лише доводилося шкодувати мені, випускаючи цей нарис у світ, що він виходить не в Україні і не українською мовою».
Анна Романенко представила фотографії з родинного альбому, на яких зображено й архітектурні пам`ятки про Нестора Махна на Гуляйпільщині. А також отримала наукове завдання від наукового керівника Таїсії Коваль провести у форматі українознавчого відеоінтер`ю дослідження громадської думки сучасних українців про легендарного земляка-українця.
Портрет анархіста-революціонера Нестора Махна створили на Запоріжжі. Над його створенням працювали художники Давид Чичкан та Катерина Пікарська. ініціатива створення муралу належить французькому художнику українського походження Микиті Кравцову – автора ескізу. Мурал Нестора Махна з чорним та жовто-блакитним прапорами на гуляйпільському хабі у Запоріжжі, 11 жовтня 2023 року. Фото: Суспільне Запоріжжя
Воїн збройних сил України Богдан Мокрицький духовно вразив присутніх розповідями про свою воєнну участь на території Махнограду. І показав бойовий шеврон ЗСУ!
СЕНТЕНЦІЇ СТЕПАНА БАНДЕРИ
Ідеї українського націоналізму й героїчні подвиги революційної боротьби розбуджують глибоко приспані, сковані большевицькими дибами енергію і найвищі вартості козацьких нащадків
Чистий, незаплямлений крутійствами й компромісами зі злом український націоналізм вийде переможцем з важкого, але величного змагання проти сатанічної большевицької Москви. Він переможе, бо в ньому велика Правда української нації, згідно з Божими законами, життя народів і людей у свободі й справедливості
Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіалізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіалізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні
Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії
Розділені кордоном смерти, але з’єднані зв’язком віри, ідеї і любови – живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога
З москалями нема спільної мови
Воїн ЗСУ Богдан Мокрицький поділився і своїми спогадами про виникнення інтересу в нього ще за часів студенства до постаті мужнього Степана Бандери, імені якого так боїться ворог України – агресор російська федерація, що розпочала війну проти державності і суверенітету української нації.
Степан Бандера готував себе до борні ще з дитинства, фізично загартовувався. В юності займався просвітництвом, і від товариства «Просвіта» організовував у селех Львівщини лекторії. Активно займався спортом, легкою атлетикою, плаванням, баскетболом. Полюбляв у сніжну пору “ходити” на лижах. Лідер ОУН, який як блискучий оратор-агітатор умів переконати українців у потребі чинити опір, і умів вселити революційний дух. У 1933 році під проводом Бандери пройшла акція з гаслом «Вимагаємо українських шкіл! Геть польських учителів!». Бандера свідомо обрав свій шлях націоналістичної боротьби проти російського більшовизму і так пояснював свій вибір: «ОУН виступає проти більшовизму тому, що це система, за допомогою якої Москва поневолила українську націю, знищивши українську державність. … Більшовизм методами фізичного знищення бореться на східноукраїнських землях з українським народом, а саме – масовими розстрілами в підземеллях ДПУ, знищенням голодом мільйонів людей і постійними засланнями до Сибіру, на Соловки». Сила волі і духу цієї величної української душі очевидна: коли його засудили на смерть, він радісно вигукнув: “Нехай живе Україна!“. Згодом через роки Степана Бандеру попередили про замах на життя, проте Українець відмовився від охорони і сміливо прийшов на місце свого вбивства…
Артисти ГЛОРІЇ підготували для шанованого глоріанця – воїна Богдана театральний концерт і щиро подякували за сумлінне виконання військового обов`язку задля захисту державницьких інтересів рідної України у воєнній борні з агресором-окупантом росією..
Українські митці університетської “Глорії” вшановують і наслідують борців за Свободу і Волю суверенної Держави Україна та усвідомлюють свій громадянсько-патріотичний обов`язок перед рідною УКРАЇНОЮ. Тому попереду – сумлінне студентське навчання у співпраці з викладачами і нові вистави театральних постановок, присвячених УКРАЇНІ та українським ГЕРОЯМ…
і нові глоріанські рандеву-вернісажі з нашим доблесним воїном Збройних сил України БОГДАНОМ МОКРИЦЬКИМ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
СЛАВА ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ!
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ
НЕЗЛАМНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ!
Автор – Таїсія Коваль, засновник і керівник СЛТ ГЛОРІЯ ХНУ